tel. 063-471-07-41
Потрібна консультація?
Телефонуйте або залишайте заявку на сайті — ми передзвонимо!
Виготовлення протипожежних перешкод — це процес, що потребує високої точності, дотримання технологічної дисципліни та вимог нормативних документів.
Будівельні конструкції, для яких установлено межу вогнестійкості, повинні зводитися з урахуванням вимог пункту 6.18 ДБН В.1.1-7:2016, відповідно до якого межа вогнестійкості вузлів кріплення конструкцій та місць їх прилягання до інших елементів (зокрема стиків перегородок із перекриттями — верхньою поверхнею настилу, нижньою поверхнею стелі, підлогою по ґрунту, між собою, а також у точках контакту перегородок і перекриттів з іншими конструкціями) повинна бути не нижчою за нормовану межу вогнестійкості самої конструкції.
Відповідно до чинних нормативних вимог, виконання таких робіт дозволяється лише за наявності на відповідну конструкцію:
Підтвердження межі вогнестійкості (додаток В, пункт 5.5 ДБН В.1.1-7:2016), а саме:
протоколу вогневих випробувань (роботи виконуються організацією-виробником, на яку видано протокол); або
розрахункового обґрунтування межі вогнестійкості, при цьому монтаж таких конструкцій виконується монтажною організацією згідно з регламентом робіт, визначеним проектними рішеннями;
Протоколу вогневих випробувань із визначення групи поширення полум’я (додаток Д, примітка 3 пункту 5.3 ДБН В.1.1-7:2016).
Отже, для всіх зазначених елементів мають бути наявні протоколи вогневих випробувань або проектні (розрахункові) рішення з чітко визначеним регламентом виконання робіт, що гарантує відповідність конструкцій установленим вимогам вогнестійкості.
Водночас слід розуміти, що межа вогнестійкості і група поширення вогню — це окремі показники, результати визначення яких обов’язково мають бути відображені у протоколах випробувань.
Відповідно до пункту Д.5.4 додатка Д ДБН В.1.1-7:2016, вогневі випробування для визначення групи поширення вогню не проводяться, якщо згідно з вимогами будівельних норм конструкція повинна відповідати групі М0 та виконана з негорючих матеріалів (НГ).
При цьому підтвердження негорючості має бути надано на всі матеріали, що використовуються при виготовленні конструкції — не лише на основні шари конструкції (гіпсокартон, мінеральна вата тощо), а й на допоміжні елементи, зокрема засоби кріплення (шурупи, анкери), сполучні матеріали (клеї, герметики) та облицювання (фарби, штукатурки тощо).
Під час конструювання необхідно неухильно виконувати всі вимоги технологічного регламенту, зокрема:
правильний порядок складання шарів конструкції (так званого «сендвічу»);
дотримання встановлених вимог до способів фіксації та герметизації, зокрема кроку кріплення шурупами, місць нанесення клею, в тому числі місць з'єднання перегородок із перекриттям (верхня поверхня — настил, нижня поверхня — стеля) або із підлогою по ґрунту та перегородок між собою;
дотримання інших технічних вимог, що забезпечують досягнення заявленої межі вогнестійкості усіх конструкцій.
Порушення цих вимог або залучення сторонньої організації, яка не має підтверджувальних документів, призводить до втрати показників вогнестійкості чи поширення вогню і розцінюється як порушення вимог пожежної безпеки.
Водночас під час монтажу будівельних конструкцій на об’єкті необхідно передбачити вогнезахисне заповнення (монтування, ущільнення) отворів та щілин між протипожежною перегородкою та дверним блоком, що утворилися під час улаштування прорізу для встановлення дверей (пункт 1 та 6 розділу II Правил з вогнезахситу). При цьому відповідно до пункту 1 розділу IV, пункту 1 розділу V та додатку 3 пункту 4 розділу IХ Правил з вогнезахситу роботи з вогнезахисту повинні бути виконанні відповідно до Регламенту робіт з вогнезахисту з обов’язковим зазначенням строка придатності вогнезахисного покриву (просочування), вимог до утримання і заміни вогнезахисту (повторного вогнезахисного обробляння), а також відповідно до проектної документації. Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом оформлення акта перевірки відповідності вогнезахисту. До складу приймальної комісії слід включати представників ДСНС або уповноважених третіх осіб.
Таке саме вогнезахисне заповнення, відповідно до п. 6.20 ДБН В.1.1-7:2016, потрібно і для місць проходження інженерних комунікацій через протипожежні перешкоди (стіни, перегородки, перекриття) — електричних, кабельних та шинопровідних проходок, водопровідних і каналізаційних труб, протипожежних клапанів тощо.
Сьогодні на ринку представлені готові сертифіковані рішення для створення протипожежних перешкод. Вони є надійними, проте доволі затратними у реалізації. Незважаючи на це, такі системи повністю відповідають будівельним нормам і є найпростішим способом забезпечити відповідність об’єкта вимогам пожежної безпеки.
Існує також альтернативний, більш економічний шлях, який дозволяє оптимізувати витрати на будівництво:
обрати монтажну організацію, яка зможе побудувати зразок протипожежної перешкоди відповідно до вимог замовника;
провести вогневі випробування цього зразка у спеціалізованій лабораторії для отримання протоколів з підтвердженням межі вогнестійкості та межі поширення вогню.
Цей процес може зайняти більше часу, адже перші випробування не завжди дають позитивний результат. У такому разі зразок доведеться модернізувати та повторно протестувати, можливо — кілька разів.
Проте після отримання позитивного протоколу на ім’я підприємства, компанія зможе самостійно зводити такі конструкції на своїх об'єктах без залучення сторонніх дорогих постачальників готових рішень. Це забезпечить значну економію коштів при майбутніх будівництвах та збереже повну відповідність нормам пожежної безпеки.
Дотримання технологічних регламентів і використання перевірених рішень — це не лише вимога законодавства, а й гарантія безпеки людей та збереження майна. Раціональний підхід із попереднім випробуванням власних зразків може стати ефективним шляхом до зниження витрат без компромісів щодо пожежної безпеки.
Потрібна консультація?
Телефонуйте або залишайте заявку на сайті — ми передзвонимо!